хлєба і зрєліщ

Зарісовкі з життя.

Сьогодні багато гуляла містом, зробила кілька відкриттів. Так, в центрі Києва поприбирали майже всі урни для сміття після вибухів у Деіпропетровську. Думають, як не буде урн, то "терористам" не буде куди підкмнути бомбу. Ха, наївні! Ну, як результат - переходи на Майдані завалені сміттєвими пакетами. У яких, до речі, можна заникати що завгодно.

Там же на Майдані, в "Портері", вперше зіткнулася з тим, що в чек додають пункт "за музичний супровід". Хоча ми сиділи на літньому майданчику, а бєшена жива музика волала всередині, до нас, слава богу, майже не долітаючи. Пруф:

"муз.оформление. Порция: шт. Кол-во: 1. Цена: 0,50."

перепрошую, шановне панство, у нас технічна перерва.
я завтра о дванадцятій виїжджаю бозна-куди й бозна на який час. 
знаю тільки, що там затоплена в озері церква і дуже красіво. мабуть, десь отак я це уявляю:

сьогодні день не задався. пішли з подругами на закриття французької весни, на співочому полі був концерт. після того пішли їсти, а поблизу був лише портер. ну сіли. а там кухня не працює. з їжі тільки закуски під пиво. ну ми взяли м'ясну тарілку - там типу ковбаса якась, бастурма, сулугуні і щось іще - і хліба, наробили бутербродів, сидимо, нікого не чіпаємо. підвалюють до нас два п'яні "аудитори", як вони представилися. і давай шось мимрити чи то про караоке, чи то про випити. 
ну ми нєжна паслалі. сидимо далі.
і тут коронний номер вечора. до нас починають тупо дойобуватись якісь придурки. нариваються на три стєначкі, і починають гівнити. "ну вот так всєгда, отказиваєтєсь от мужского вніманія, а патом клімакс, трідцать пять, а ні мужа ні дєтєй...", "ну ми пайдьом іскать нармальних женщін, каторие хатят нармально апщацца", і під кінець: "жилаю вам найті па харошему члєну". 
тут я вже не витримую і питаю, чи не можна, блядь, без хамства?
відповідь вражає. "а я тєбє нє хаміл, члєн - ета літєратурное слово. і вапщє, ви сначала вишшеє абразованіє палучітє, а патом са мной, кандідатам наук, гаварітє!".
на це катруліна з двома чи трьома вишками починає тупо ржати. 
зе енд оф зе сторі. 

Відвідала сьогодні цікавий захід - збори акціонерів холдингової компанії Київміськбуд. Думала шо йду на серйозне діло, вдягла чорні штани навіть, а виявилось - клоунада. Одні клоуни сидять на сцені, називаються "правління" й роблять вигляд, ніби їх дуже сильно хвилює думка других - тих, що в залі. Клоуни в залі в основному представлені бабульками років зо сімдесят, називаються "міноритарні акціонери" і роблять вигляд, що від їхньої думки щось залежить. Але найцікавіші клоуни - треті, представники мажоритарного акціонеру, себто Київради. Ці тупо нудьгують і втичать в фейсбук на айпадиках. То шо вони свої голосуючі бюлетені давно заповнили й робити тут їм, по суті, нема чого.

І ще одне спостереження. Розгладається питання про перехід на бездокументарну форму обліку акцій. Контролювати розподіл дивідендів мають два "віце-президенти - Соловей і Кушнір. І якщо Соловей працює в конторі вже досить давно, то про Кушніра ніхто ніколи нічого не чув. В залі одразу галас: хто це, ми його не знаємо, як це, чи можна довіряти свої гроші невідомо кому?! Ну, якось зам'яли, типу, якщо ви довіряєте компанії, то довіряєте й усім її посадовцям. Збори йдуть далі. Останнє питання порядку денного - обрання президентом такого собі Кушніра, Ігоря Миколайовича. Зачитують довідку по ньому: "останнє місце роботи - заступник міністра оборони. Питання є?" В залі гробова тиша. Ніхто навіть не наважується щось сказати.

І ще момент. Абсолютно всі рішення прийняті більшістю в 99,...% голосів.

От і скажіть мені, це в нас так лякаються гучних посад штибу "заступник міністра оборони", чи просто всім чхати на все, окрім власних дивідендів?

Posted via LiveJournal app for iPhone.

цієї п'ятниці у мене починаються вихідні, що затягнуться аж на два тижні. зараз обмірковую, куди б ото його податися. з варіантів - пітєр, львів, крим, маассква. може ще десь. 
а може плюну і просиджу вдома)

отакий був атракціон на прєсзванії, фото на хвоне кавра:

я - крайня праворуч, єслі чо.

між іншим, ви маєте нагоду спостерігати всю жіночу частину відділу "бізнес" газети "комерсант".

писала сьогодні замєтачку про пиво "бад", яке виходить на український ринок. 
цікава історія у нього.

"бад" - це, шоб ви панімалі, ні много ні мала, як сам "будвайзер". той шо у всіх голівудських серіалах знімається.
але це не той будвайзер.

от була собі в чехії броварня. у місті ческе-будійовіце. і варила та броварня пиво, і називалося воно будвайзер. а тоді один бровар звідтам втік в америку, здійснювати американську мрію. і рецептик пива з собою ззабрав. і почав його там варити.
а тепера осьо і до нас свій бад пхають..
але чеські броварі не сплять! вони знов на анхайзер до суду подали. тепер вже за "бад". чекаємо на результат ще півстоліття. 

але найповчальніше в цій сумній історії те, що манюсенька броварня з чехії таки відсудила у світового гіганта і атца русскай дємакратії право на свій будвайзер.

і щє, якщо хтось не в курсі, у нас інбев - це чернігівске. ну, у них ще всякі там льоф, ловенбрау, старопрамен і таке інше.

привітайте ж бо мене, шановне панство. мені такі дали прєс-званіє! правда поки що лише третє місце, але прагрєс, як-то кажуть, наліцо.
у мене тепер є пафасний діплом "премія журналістав дєлавих кругов")

Posted via LiveJournal app for iPhone.

альо. тут вапрос жизні і смєрті.
звучить так: єсть єщьо здєсь хоть кто-то, кромє мєня?

є дві опції. як тут нікого нема, то я видаляю жеже к бісовій матері. а як хтось ще є, то буду шось писать.
ну то шо?

і фотачка для прівлєчєнія вніманія. отак я зараз і виглядаю, падшайя женщіна:

госпаді, такий тревел-тур мені й не снився.
короткий маршрут: київ - миколаїв - херсон - нова каховка - асканія-нова - арабатська стрілка - запоріжжя - дніпропетровськ - бердянськ - запоріжжя - дніпродзержинськ - київ.
п'ять днів трешу.
в морі купатися хородно, бо вся берегова лінія затягнута хмарами.
дніпрогес - величезна херовина посеред дніпра, памятнік савецкаму масштабізму.
в асканії степ і бізони.
на хортиці музей закритий.
в дніпропетровську усі мої хрещені паражалісь, шо я, мабуть, ні біса не їм.
на арабатській стрілці вода з обох сторін, дороги немає й вітер шалений.

все як треба.